але кльово написано!!!!!!!! СУПЕР!!!!! аж самій захтілось автівки....=)
... а є ще "деловые женщины", та не дуже "деловые", котрі пашуть і тягнуть себе та дітей, а інколи ще й "сильный пол", котрий п'є пиво, горілку, впадає в депресію від кризи та "ващє", або пише вірші та розмишляє про "возвышенное", нездатний "опуститися" до заробляння грошей у важку хвилину...
То ж давайте не будемо грубо узагальнювати, мсьє. Всяке буває.
І ще: Якщо ви теж за кермом, невже відмовите жінці в допомозі? :)
Не вірю!
А якщо ні - див.вище п.2. :(
І да, тепер в будні дні на трасах повно подарованих автівок із водійками, котрі просто катаються і шопляться, поки їх папіки заколачують бабло. Таке враження, що їм працювати нічим крім рота і не потрібно..
Я ж не про окремих осіб, що були перщопрохідцями, а про масове явище :)
Жінки сіли за кермо приблизно 100 років назад.
Авторко, ваша інформація трохи затрималась.
Успіхів!
Розумна дівчинка! ;)
Власне, я навіть жодного випадка "дискримінації за статевим принципом" не можу пригадати за 7 років їзди. Швидше, навпаки - чоловіки відкрилися мені з іншого боку.
Маю спостереження двох типів:
1. чоловіки-водії зазвичай готові допомогти чи хоч порадити (наголошую слово "зазвичай")
2. деякі чоловіки-пішоходи інколи проявляють "класову неприязнь" (наголошую слова "деякі" та "інколи")
C'est la vie...
"Ура!" дівчатка за кермом! Але - тільки розумницям!!!)
Скажу, що коли проходила ТО зі своїм хлопцем, то якось так уже все надовго затягнулося...
А от коли сама подалася на станцію, то впоралася набагато швидше! Усі працюючі там чоловіки, починаючи від "столу замовлень" та "пункту перепустки" і до "нишпорок" та "оглядальників" необхідного автомеханізму, пристали допомагати...)))
Тепер на СТО сама їздитиму...)))
:) Дякую.
Експромт. Душа просила весни (а ковзани "косметичного ремонту") :)
тепло) клас!
На прикладі Японії :)
Може десь у Новій Каледонії чи на острові Паго-Паго теж "уміють жити", та про це нам нічого не відомо:)))
:) Кожному своє. То пишіть далі ваши романи, на які терпіння вистачає! :)
Це не про Японію :)) А про "уміння жити"!
Дякую навзаєм! :)
Дуже цікава стаття! Про мою улюблену Японію:) Я ж там(майже) народилася! Тепер настальгія!:))))
Дякую,Людмило!!!
Боже, яка краса! А дама з кавалером... Мрія дитинства! Я думаю, дітям, з якими працює пані Ася, дуже пощастило!
Дякую, пані Людмило за цікавий репортаж про дивовижно талановиту людину!
Я теж думаю, що в мене б для таких робіт терпіння не вистачило:)
Чудові фото! Дякую, пані Міло! Шкодую, що не побачила цікаві роботи Асі Гоци. Та от завдяки вам ознайомилася:)
Ото ж! У мене спочатку очі загорілися, руки затрусилися, але як побачила та почула, то вгамувалася - може, щось невеличке і зробила би, але терпіння такого не маю - посаджу насіння в горщик, а за день-два виколупую подивитися, чому не сходить :)
Фантастично, неповторно!!!
це ж терпіння треба мати....
О-оо, яка краса! Пожадливо дивишся на фотографію, хочеш доторкнутися до цих витворів, і заочно боїшся їх порушити!=)))))))))
дійсно дуже гарно!
вражає =)
Дійсно зачаровує погдяд...Це неперевершено!!!
Думаю,що кожен намагався змайструвати якусь чудасію із паперу,але про таке я навіть і подумати не могла)))
Це справжнє чудо із паперу!!!
Це нове чудо...Хотілось би доторкнутися до цих творінь,але в той же момент боятися їх пошкодити!!!
Це неперевершено)))
:) Мерсі.
Придбаєте - повідомте! :)